Історія організації дошкілля селища Гродівки
У жовтні 1959 року на базі Гродівського дитячого будинку був організований ясла – садок для дітей шахтарів, вчителів, службовців.
Як згадувала вихователь Калашник Валентина Павлівна: «жовтень, листопад і грудень ми витратили на те, щоб до Нового 1960 року відкрити садок (білили, фарбували, шили…)»
Обладнання, посуду та м’якого інвентарю бракувало, тому батьки привели дітей з подушками, тарілками, чашками. Всі були згодні на такі умови заради того щоб був садочок, вкрай необхідний працюючим мамам. Коли ж забезпечення налагодилось особисті речі батькам повернули.
Перших дітей прийняли 14 січня 1960 року, їх було 55 чоловік.
Функціонувало дві групи: в одній діти від 6 місяців до 4 років, в другій з 4 до 7 років.
Був встановлений шестиденний режим роботи та 12 годинне перебування дитини в ясла – садку.
На місяць батьки платили 10 крб. за ясельну групу та 12 крб. за дошкільну.
Основна будівля була побудована із червоної цегли і мала 2 роздягальні, 2 спальні, 2 групові кімнати та кабінет завідуючої. Допоміжні будівлі – кухня, пральня, туалет, а також ігровий майданчик з павільйоном, гойдалками, квітучими клумбами. Все це було розміщено на земельній ділянці 0,3 га і доглянуто працівниками ясла – садка.
Штатний розклад для двох різновікових груп був таким:
Завідуюча – 1 ставка;
Медсестра – 0,5 ставки;
Медсестра ясельної групи – 1,75 ставки
Вихователі дошкільної групи – 1,5 ставки;
Музикант – 0,5 ставки;
Няня – прибиральниця – 1,5 ставки;
Няня – санітарка – 1,75 ставки;
Завгосп – 0,5 ставки;
Праля – 0,75 ставки;
Кухар – 1 ставка;
Помічник кухаря – 0,5 ставки;
Сторож – двірник – 1 ставка;
Бухгалтер – 0,5 ставки
Першою завідуючою була Острянина Ганна Михайлівна, вчитель за освітою.
Першими вихователями - Калашник Валентина Павлівна, Паршик Марія Федорівна,за спеціальністю вчителі молодших класів.
Першими нянями – Мохунь Марія Іванівна, Ткаченко Валентина Федорівна та Настаченко Марія Парфилівна.
Пралею працювала – Бова Антоніна Павлівна.
Завгоспом – Бикова Євдокія Іванівна.
Кухарем – Нужна Ганна Терентіївна.
Сторожем – двірником – Овсяник Іван Григорович.
Вихователі керувалися посібником «Руководство по обучению и воспитанию дошкольников». Заняття проводились для різновікових груп, але щороку готували до школи майбутніх першокласників навчаючи елементам грамоти 8-12 чоловік. Методичного районного керівництва з 1959 по1965 рік не було. Організаційною роботою керував виконком Гродівської селищної ради, а з 1965 року за Гродівським ясла – садком був закріплений від районного відділу народної освіти інспектор – Зубченко Людмила Романівна.
Найбільше дітям подобались музичні заняття, які проводив сліпий музикант Харченко Григорій Михайлович із своєю дружиною Анастасією Степанівною.
Для вихованців влаштовували святкові ранки, які перетворювались на свята для батьків – глядачів. Подарунки для кожної урочистої події надавались за рахунок держави. Але музичної зали не було і спортивної також, все це проходило в групових кімнатах де діти і харчувались і навчались і грались.
Ігрові куточки мали велику кількість якісних іграшок. На той час не використовувались деталі із пластмаси, які дуже швидко виходять із ладу. Машини були повністю металеві, ляльки переважно гумові. Всі іграшки були яскраві, красиві. Один раз на рік, під час поточного ремонту іграшки оглядали і з найменшими пошкодженнями чи за втратою кольору списували і купували нові. Піклувались про естетичний смак.
Роздатковий та демонстраційний матеріал для занять вихователі виготовляли власноруч із картону.
Діти старшої групи спали в ліжечках, а діти ясельного віку в колисочках, які можна було колихати і малятко не випало б з неї.
Ремонтні роботи виконували працівники ясла – садка і батьки, матеріали надавала селищна рада.
Опалення було пічне, але в групах було тепло – діти були легко вдягнені навіть у великі морози.
Водопостачальної та каналізаційної системи в ясла – садку не було. Воду носили відрами з криниці, але, як згадувала Хорольська Світлана Григорівна дітей ясельної групи перед обідом щодня купали, щодня працівники мали чисту хустку, фартух, халат.
Харчування було чотириразовим і включало в себе м’ясні, молочні, овочеві страви. Молоко брали прямо із колгоспної ферми. Інші продукти для приготування їжі ясла - садок отримував з магазинів Гродівського сільпо.
Улюблені страви вихованців: солодкий сирок із сметаною, оладки, млинці з м’ясом та сиром, пиріжки, різні запіканки, вареники, пельмені. Велику увагу приділяли приготуванню страв із молока та риби, але не всі діти їм надавали перевагу. А як змінились смаки теперішніх дошкільнят у цьому плані?!
Меню складалось завгоспом і медсестрою. Контролювалась якість приготування. Як згадувала медсестра Демченко Софія Вакуловна, деяких дітей завдяки повноцінному харчуванню та ретельному догляду персоналу було врятовано від дистрофії.
Вихователі мали 6 годинний робочий день, відпустка становила 36 робочих днів, у медсестер ясельної групи – 24 робочі дні. Вихователі мали заробітну плату 37 крб., няні - 28 крб.
Існував на території селища ще й дитячий садок «Ластівка» підпорядкований Гродівському цегельному заводу, який мав 2 групи, але був закритий у 1992році через занепад заводу.
Відкрився у 1968 році в новому типовому приміщенні 2 груповий відомчий ясла – садок, підпорядкований колгоспу ім. Фрунзе. його вихованцями були діти колгоспників, він мав групу цілодобового перебування дітей у ясла – садку. Штат дошкільного закладу затверджувався правлінням колгоспу. Завідуючою призначили Реву Ольгу Миколаївну.
У 1971 році наші дошкільні заклади об’єднали і утворили комбінат, який мав 2 ясельні і 2 дошкільні групи.
У 1985 році у селищі був побудований типовий шести груповий ясла – садок і на сьогоднішній день ми маємо все необхідне для повноцінного розвитку і виховання підростаючого майбутнього України.
